Андрій Худо: Якщо бракує конкуренції – люди розслабляються

Posted on

Співвласник холдингу емоцій !FEST Андрій Худо розповів, яким він бачить майбутнє бізнесу, чому малий і великий бізнес повинні конкурувати і чим бізнес схожий на борщ

Копія -IMG_0236

Чому ви погодилися на участь у проекті CEO4U?

Я в житті обрав місію – створювати унікальний простір позитивних емоцій і робити своє місто і країну кращими. Вона поширюється і на наш холдинг. В рамках втілення її в життя, ми продукуємо проекти, класні ресторани та броварні. Я часто виступаю перед людьми, які теж прагнуть стати кращими. І це не комерція, а вкладення у молодь, яка може надихнутися твоїм прикладом.

6 квітня наступного року буде 10 років, як ми в бізнесі. Спочатку метою було 15 ресторанів. Ми наймали людей, інвестували в ресурси. Це було досить амбітно. Цим досвідом, позитивними і складними моментами, ділюся з людьми. І я відчуваю, що такі зустрічі  надихають їх спробувати щось робити.

У Львові зараз багато молодих людей намагаються відкривати кафе чи то розробляти ІТ-проекти.. Як у борщі: накидав різних інгредієнтів – і він  кипить. Я думаю, згодом у нас вийде надзвичайно смачний борщ.

Чи був у вашому житті ментор?

Досвід здобував зазвичай сам, торуючи різні шляхи. Раніше працював у «Галнафтогазі» інвестиційним директором, ми створювали фінансові проекти, приміром, CLN із Сітібанком на $50 млн, потім вийшли на $200 млн. Це було цікаво. Ми впроваджували передові практики корпоративного управління разом із командою IFC, яка нас консультувала в цьому проекті. Загалом ми залучили понад півмільярда доларів для «Галнафтогазу»..

Саме там я здобув багато цінного досвіду: як працювати у системній компанії, як управляти бізнесом. Згодом разом із партнерами 2007 року ми заснували холдинг емоцій !FEST. Спочатку він був зовсім маленьким, але виріс і досі росте.

Копія -IMG_0246Свого часу мене надихав Стів Джобс. Він створював магнетичний продукт. Так само зараз робить Маск – продуктом Tesla теж користуюся. Також мене стимулювало навчання у Києво-Могилянській бізнес-школі. Це був 2005 рік, ми навчалися у Штатах. Коли були у Кремнієвій долині, там усе кипіло. Ми хочемо це відтворювати тут, в Україні. Має бути середовище, яке надихає творити, пробувати. Ти можеш помилятися, не все буде вдаватися, але треба йти вперед і шукати. І тоді стається щось цікаве, нове, що змінює ринки і ландшафти. Так у нас вийшло із «Майстернею шоколаду». Ми з Володею і Наталею Дубовими вирішили: робитимемо шоколад. Почали цей бізнес з оренди 40 метрів і під’їзду. Тепер маємо системний бізнес в Україні.

Ви згадали про досвід роботи у «Галнафтогазі», тож про роботу у великому бізнесі знаєте не з чуток. Чого великий бізнес може навчити малий і навпаки?

МСБ – підприємництву з блискучими очима «я це хочу зробити». А великий – як правильно формувати бізнес від початку. Що таке HR, операційні процеси, логістика.

В усе це треба вникати. Добре, що ми заснували холдинг утрьох. Ми дуже різні: я і Дмитро Герасімов вийшли з «Галнафтогазу», я займався все життя інвестиціями, а він – комерцією. Так і тут:  Дмитро – операційкою та комерцією, я – інвестиціями, фінансами, юридичними питаннями, а Юрко Назарук – креативом і маркетингом. Усі разом визначали стратегію, куди і як іти бізнесу. Така синергія дає постріл у десятку.

Пошук правильних амбіцій – цього малому бізнесу дуже бракує. Молодняк нині амбітний – на них впливає глобалізація і доступ до будь-якої інформації. Бізнесу треба ловити тренди. Ще краще їх створювати, але це вже не кожному вдається.

Чи обов’язково малий чи середній бізнес має рости до великого?

Не обов’язково. Мені, наприклад, дуже подобається ресторанний бізнес сім’ї Коларик. Вони 100 років (це три покоління) ведуть цей бізнес. Вони сформатували правильний продукт, який відповідає очікуванням тих, хто приїжджає до Відня і шукає атмосфери. Ми працюємо з тим самим. Або паб HB у Мюнхені. Він один, але про нього знають усі.

Чи має МСБ конкурувати з великим бізнесом?

Звісно. Малі крафтові броварні конкурують з великими пивними компаніями. Декілька сотень тисяч літрів проти десятків мільйонів – це  умовна конкуренція, але є загальний тренд крафтового пивоваріння.

Це прикольно – конкурувати чесно і відкрито. Наш келих пива у кілька разів дорожчий, ніж їхня пляшка у супермаркеті. Але в Україні ліцензію у 500 тис. грн на торгівлю пивом більшість не може собі дозволити. Зараз у нас конкуренція адміністративно заганяється під плінтус. Так не можна, треба вільно конкурувати, щоб переміг сильніший. Тільки у конкуренції народжуються інновації і прогрес. Якщо конкуренція відсутня – це тепла ванна, люди розслабляються і комерція згасає.

Чому Україні потрібен середній і малий бізнес?

З малим і середнім бізнесом країна стає сильнішою, бо людьми, які матимуть дохід  декілька тисяч доларів, вже не зможеш маніпулювати. Наш народ дуже волелюбний, він завжди матиме свою думку.

Найбільша проблема малого бізнесу в Україні – відсутність капіталу. Це основний бар’єр швидкого зростання. Ми починали з власних інвестицій у перший ресторан «Криївка». Ми працювали збалансовано, хоча й агресивно – відкривали по два ресторани на квартал. Я просто йшов у банк і брав кредити.

Тоді це було ризиковано.

Тоді не було застав, але банк повірив нам і надав 3 млн грн позики.  Але як ти візьмеш кредит для малого бізнесу, якщо в тебе навіть застави нема? Для  дофінансування «Криївки» я заставив власну квартиру, де жив із сім’єю, Дмитро заставив квартиру, бо не вистачало на відкриття. Це достойний ризик. З такими людьми можна бути партнерами і рухатися вперед.

Які ваші очікування від цього проекту?

Очікую, що бодай якийсь відсоток з-поміж учасників проекту вистрілить і хтось створить класний бізнес в Україні чи навіть у світі. Люди реалізуються, а твоє завдання – поділитися досвідом, надихнути людину рухатися вперед.

Що би ви хотіли бачити в своєму підприємці-учневі? Опишіть портрет ідеального підприємця.

Мають горіти очі. Також важлива ідея. Цікаво розглядати нові проекти, бо й для себе можеш узяти якісь ідеї та новації.

Копія -IMG_0249Крім того, цікаво, чи зможуть учасники проекту  реалізовувати ці ідеї. Бо навіть геніальний проект може потонути в реалізації: це критичний момент життєздатності бізнесу. Потрібно зробити бізнес-план, прорахувати ризики, бізнес-модель, яка вона має складатися з декількох дій на калькуляторі. Якщо все сходиться – є про що говорити, досліджувати виробничі ризики. Наприклад, якщо говорити про крафтове пивоваріння, то треба досліджувати адміністративні ризики у країні. Є свої нюанси, бо великі лобісти можуть коригувати умови ведення бізнесу на цьому ринку. Це теж треба враховувати.

Я вважаю, що Україна – це країна великих можливостей. Ми маємо досвід ведення бізнесу за кордоном, і в Україні мені подобається набагато більше Тут є порожні ніші. Польща за структурою економіки геть інакша. Там більше транснаціональних корпорацій, ринок поділений і контрольований у більшості секторів. А в Україні є можливість реалізувати свою ідею і заробити, попри те що зараз ризики ведення бізнесу більші.

Чи є якісь преференції щодо того, який це має бути вид бізнесу?

Мене ваблять бізнеси на перетині ІТ-рішень і комунікацій. Як вистрілив той самий Facebook. Хто би міг подумати у 2007-му, що комунікація може стати настільки сильною річчю.

Я сподіваюся, що ми будемо розвивати прикладні стартапи в дизайні, в одязі, речах для ресторанів. Ми створили пробну пивоварню на 100 літрів і багато грилів для своїх ресторанів, придумали мідні світильники, які виробляємо тут на заводах і продаємо своїм франчайзерам у «Львівську майстерню шоколаду» та «Львівські пляцки». !FEST є цінним, бо якийсь продукт придумав – і можеш випробувати його у своїй мережі.

Які можуть виникнути проблеми під час реалізації цього проекту?

Важливо відібрати і прогнати первинну ідею. Потім – реалізація. Тобто, щоб людина зробила прикладне домашнє завдання, все прорахувала правильно – і воно вистрілило в бізнесі. Плюс командна реалізація – там будуть основні ризики, на мій погляд.

Чи ви готові запровадити стипендію або партнерство з учнем, якщо він вас вразить?

Так, звичайно. Я думаю, що майбутнє нашого холдингу – це фонд ангелів, які шукають цікаві бізнеси та інвестують туди гроші.  Хоча нас сприймають як компанію рестораторів, а це лише один з напрямків, найбільш відомий. Я розумію, що бізнес дуже складний. Але прийшла людина з ідеєю, ти її оцінив: складно, але бачиш в людях впевненість, що вони зроблять. І ти ризикуєш, бо теж колись так починав. У майбутньому ми будемо шукати нові ніші, нові проекти, ідеї або партнерів.

Одна з основних проблем – щоб та людина, яка приносить ідею, була підприємцем, який може рухати тему вперед і керувати. Люди зазвичай мають схильності до якихось напрямків, бо суперуніверсалів на кшталт Маска одиниці. Але Джобс теж був специфічним, а в результаті вигадував геніальний продукт.

Я бажаю, щоб ви знайшли людей, які зможуть реалізуватися. Якщо бодай один знайдеться, що стане всесвітньовідомим, буду вважатиму, що ми правильно інвестували час, зусилля і бажання.